РОЗВИТОК ВСЕСВІТУ

Всесвіт — весь матеріальний світ, різноманітний за формами, що їх приймає матерія та енергія, включаючи усі галактики, зорі, планети та інші космічні тіла.

 • Всесвіт постійно розширюється. Той момент з якого Всесвіт почав розширюватися, прийнято вважати її початком.• Тоді почалася перша ера в історії всесвіту, її називають "великим вибухом“. 

3. Теорія Великого вибуху

Основною теорією виникнення Всесвіту вважається теорія про Великий вибух, який відбувся приблизно 13,73млрд років з подальшим розширенням Всесвіту. В результаті Великого вибуху виникла матерія, енергія,простір і час. Вченні вважають, що після Великого вибуху Всесвіт був неймовірно розжарений. Приблизно через 10 секунд сформувались атомні частинки — протони,електрони і нейтрони; атоми водню і гелію, з яких складаються більшість зірок, утворилися лише черездекілька сотень тисяч років після Великого вибуху,коли Всесвіт значно розширився в розмірах і охолов. 

4. • Пропонувалися також і інші теорії, наприклад теорія стаціонарного Всесвіту, яка, втім, втратила прихильників після відкриття реліктового випромінювання в середині 1960-их.• Вчені підрахували, що якщо Великий вибух відбувся приблизно 14 млрд років тому, Всесвіт мав охолонути до температури близько трьох градусів Кельвіна. Використовуючи радіотелескопи, вчені зареєстрували радіо-шуми, які відповідають даній температурі, на всьому зоряному небі й вважають їх відголосками після Великого вибуху. 

5. • Всесвіт на початку існування мав настільки маленькі розміри, що тоді не було ні галактик, ні зір і навіть ще не існували елементарні частинки. Густина та температура новонародженого Всесвіту досягали великих значень. Цей початковий момент народження називають сингулярністю(від. лат. – єдиний)

• Потім густина і температура Всесвіту почали знижуватись і стали утворюватися елементарні частинки, атоми і галактики. 

6. Еволюція Всесвіту

• Процес еволюції Всесвіту відбувається дуже повільно. Адже Всесвіт в багато разів старший астрономії і взагалі людської культури. Зародження і еволюція життя землі є лише незначною ланкою в еволюції Всесвіту. І усе ж таки дослідження, проведені у нашому столітті, відкрили завісу. 

7. • Сучасні астрономічні спостереження свідчать, що початком Всесвіту, приблизно десять мільярдів років.• На початковому етапі: розширення Всесвіту з фотонів народжувалися частинки й античастинки.• Усю історію нашого Всесвіту можна розділити на чотири ери – адронна, лептонна, віпромінювання та речовини.

ФІЗИКА

Магнітне поле. Електромагнітна індукція.

Електромагні́тна інду́кція — явище створення в просторі вихрового електричного поля змінним магнітним потоком. Одним із наслідків електромагнітної індукції є зв'язок між змінними електричним та магнітними полями в електромагнітній хвилі, інший наслідок, практично важливий для генерації електричного струму, — виникнення електрорушійної сили в провідному контурі, магнітний потік через який змінюється.
Явище електромагнітної індукції відкрив у 1831 році Майкл Фарадей. До того було відомо, що електричний струм у провіднику створює магнітне поле. Однак оберненого явища не спостерігалося. Постійне магнітне поле не створює електричного струму. Фарадей встановив, що струм виникає при зміні магнітного поля. Якщо підносити й віддаляти до рамки з провідного матеріалу постійний магніт, то стрілка підключеного до рамки вольтметра відхилятиметься, детектуючи електричний струм. Ще краще це явище проявляється, якщо вставляти (виймати) магнітне осердя в котушку з намотаним провідником.

Фарадей встановив кількісний закон електромагнітної індукції, описавши його рівнянням:

${\displaystyle {\mathcal {E}}=-N{{d\Phi } \over dt}}$,

де

${\displaystyle {\mathcal {E}}}$ — електрорушійна сила (ЕРС), яка виникає в котушці, що перебуває у змінному магнтіному полі, у вольтах

N — кількість витків у котушці

Φ — магнітний потік у веберах: t — час, за який струм проходить у провіднику.

Якщо в провіднику виникає електрорушійна сила, то відповідно, індукований в ньому струм буде визначатися за законом Ома формулою

${\displaystyle I={\frac {\mathcal {E}}{R}}}$,

де R — опір провідника. Такий струм називається індукційним струмом.

Застосування електромагнітної індукції
 На використанні законів електромагнітної індукції заснована дія багатьох двигунів і генераторів струму. Принцип їх роботи зрозуміти досить просто.

Зміна магнітного поля можна викликати, наприклад, переміщенням магніту. Тому, якщо будь-яким стороннім впливом пересувати магніт усередині замкнутого ланцюга, то в цьому ланцюзі виникне струм. Так можна створити генератор струму.

Якщо ж навпаки, пустити струм від стороннього джерела по ланцюгу, то що знаходиться всередині ланцюга магніт почне рухатися під впливом магнітного поля, утвореного електричним струмом. Таким чином можна зібрати електродвигун.

Описаними вище генераторами струму перетворюють механічну енергію в електричну на електростанціях. Механічна енергія це енергія вугілля, дизельного палива, вітру, води і так далі. Електрика надходить по дротах до споживачів і там зворотним чином перетворюється в механічну в електродвигунах.

Електродвигуни пилососів, фенів, міксерів, кулерів, електром’ясорубок і інших численних приладів, використовуваних нами щодня, засновані на використанні електромагнітної індукції та магнітних сил. Про використання в промисловості цих же явищ і говорити не доводиться, зрозуміло, що воно повсюдно.

АСТРОНОМІЯ

Фази Місяця

Фази Місяця — зміни видимої з Землі освітленої частини місячної поверхні. Внаслідок змін взаємного розташування Сонця, Землі та Місяця фази постійно змінюються.

Місяць не є самосвітним тілом, як і всі планети. Спостерігати його можна лише тому, що він відбиває сонячне світло. Місяць завжди освітлюється Сонцем тільки з одного боку, але земний спостерігач у різний час бачить освітлену половину по-різному. Внаслідок руху орбітою Місяць змінює свою видиму форму, і ці зміни називаються фазами. Фази залежать від відносного розташування Землі, Місяця й Сонця. 

Розрізняють чотири основні фази :

Молодик — фаза, коли місяць перебуває між Землею й Сонцем. У цей час він обернений до Землі неосвітленою частиною й невидимий для земного спостерігача. Як правило молодик — останній, 30-й день місячного циклу (на санскриті — амавасья, безмісяччя). 

Повня — фаза Місяця протилежна до молодика, коли його освітлену Сонцем півкулю повністю видно земному спостерігачеві. 

Проміжні фази — фази Місяця між молодиком і повнею, коли земний спостерігач бачить близько половини освітленої півкулі, їх називають чвертями.

У молодик Місяць з'являється одразу після заходу Сонця й спостерігається на небі як тонкий серп, звернений до Сонця опуклою стороною. Протягом приблизно тижня видимий на небі серп Місяця збільшується у розмірах, поступово перетворюючись на півколо, — це перша чверть. Поступово зростаючи, півколо досягає стадії повні, а потім починає зменшуватися спочатку до півкола (остання чверть), а потім — до вузького серпа, опуклою стороною зверненого до Сонця перед світанком. Проміжок часу, за який відбувається зміна фаз, називають синодичним місяцем. Він дорівнює проміжкові часу між двома послідовними однаковими фазами і становить приблизно 29,53 доби. Синодичний місяць довший за період обертання Місяця відносно зір (27,3 доби), тому що Земля за цей час долає приблизно 1/13 своєї орбіти, і Місяць, щоб знову опинитися на небосхилі поряд із Сонцем, має додатково здолати ще 1/13 частину своєї орбіти, на що витрачається трохи більше 2 діб.

Під час фаз, коли Місяць виглядає вузьким серпом, у гарну погоду можна неозброєним оком побачити слабке світіння неосвітленої Сонцем частини місячного диска. Це явище називають попелястим світлом Місяця

 Попелясте світло — наслідок того, що Земля у цей час обернена до Місяця більшою частиною своєї освітленої Сонцем півкулі і досить яскраво освітлює нічний бік Місяця. Природу попелястого світла першим пояснив Леонардо да Вінчі.

Кульмінація Місяця (проходження через небесний меридіан) у різних фазах припадає на різний час. У повню Місяць кульмінує опівночі за місцевим часом, у першій чверті — приблизно о 18 годині, а в останній — приблизно о 6 годині ранку.

Якщо в молодик Місяць розташовується поруч з одним із вузлів своєї орбіти, відбувається сонячне затемнення. Якщо ж поблизу вузла своєї орбіти Місяць перебуває в повню, із Землі спостерігається місячне затемнення.

У північній  Землі відрізнити першу чверть від останньої можна шляхом такого спостереження — якщо місячний серп на небосхилі виглядає як літера «С», то це «Старий» місяць, тобто остання чверть. Якщо він повернений навпаки, то це молодик, тобто перша чверть.

Але поблизу екватора місяць завжди видно «лежачи на боці», і правило не працює, а в південній півкулі орієнтація серпа протилежна.

Молодий місяць видно ввечері, а старий — ранком. В Індії, де основним є місячний календар, світлою половиною місяця називають період від молодика до повні, коли місяць росте, або світліє, а темною половиною — період від повні до молодика, коли місяць старіє, або темніє.